ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦЯ!
Учень 9-А класу Ілля Колесніков виборов почесне 3 місце в змаганнях з греблі на каное. Місто Ляйпциг. Вітаємо Іллю, тренера Олексія Недотопу, батьків Іллі і друзів на фото. Бажаємо нових перемог! Молодець! Разом до перемоги!

Забезпечення різнобічного розвитку успішної особистості з високими моральними і професійними якостями.
ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦЯ!
Учень 9-А класу Ілля Колесніков виборов почесне 3 місце в змаганнях з греблі на каное. Місто Ляйпциг. Вітаємо Іллю, тренера Олексія Недотопу, батьків Іллі і друзів на фото. Бажаємо нових перемог! Молодець! Разом до перемоги!

Вітаємо наших сильних, швидких, цілеспрямованих, активних зі святом!!!

Музей історії школи щиро вітає Вас з Днем знань !
Сьогодні Ви починаєте чергову сторінку ЛІТОПИСУ нашого навчального закладу! Їх вже багато, тих сторінок. Там є радість і сміх дітей, є тріумф від перемог і досягнень, є біль від втрат ! Гортаючи ті сторінки нам є чим ПИШАТИСЯ ! Наш ЛІЦЕЙ завжди БУВ, Є , БУДЕ одним із найкращих закладів освіти !
Сторінки , які МИ пишемо зараз- це прояв нашої незламної української любові до нашої неньки- УКРАЇНИ!
Зі святом 🇺🇦💙💛


День Незале́жності Украї́ни — державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь ухвалення Акта проголошення незалежності України та від’єднання від СРСР, що заведено вважати датою відновлення незалежної держави Україна.
В часи холодної війни, особливо після вбивства Степана Бандери, українська діаспора на Заході спонсорувала святкові заходи до події «День незалежності України», що відзначався закордонними українцями 22 січня — в річницю Акта Злуки. Українська громадськість лобіювала участь на таких заходах урядових представників різних рівнів та видання мерами прокламацій про позначення 22 січня «Днем незалежності України» на теренах місцевих громад. На сторінках «Свободи» можна знайти багато подібних повідомлень, зокрема, з Нью-Йорка, Міннеаполіса, Джерсі-Сіті, Олбані, Торонто.

17 березня 1991 року проводився єдиний в історії СРСР Всесоюзний референдум про збереження СРСР. Одночасно з цим референдумом в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову, було проведене республіканське консультативне опитування: «чи згодні ви, щоби Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України». Схвально на нього відповіло понад 80 % опитаних.
Наслідком ідеологічної боротьби Народного Руху України за перебудову стало те, що референдумом і опитуванням в Україні були легітимізовані щонайменше дві (а з бажанням Горбачова — то три) зовсім різні форми союзної держави і зроблений крок до незалежності — зобов’язання республіканській владі розробити й ухвалити Декларацію про державний суверенітет України.
16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР прийнята Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни — документ про проголошення державного суверенітету України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено:
Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року,
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:
Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
18 червня 1991 року внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з’явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:
Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року,
Верховна Рада України постановляє:
1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.
5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
День Держа́вного Пра́пора Украї́ни — державне свято України, присвячене одному з її державних символів — прапору України. Відзначається щорічно 23 серпня.
На загальнодержавному рівні свято встановлено указом Президента України Леоніда Кучми № 987/2004 «Про День Державного Прапора України» від 23.08.2004. Цей указ було доповнено Указом Президента України Віктора Ющенка № 602/2009 «Про внесення змін до Указу Президента України від 23 серпня 2004 року N 987», яким було засновано підняття Прапора України у День Державного прапора України і під час інших державних свят та проведення загальнодержавних заходів. Поточну редакцію указу опубліковано на сайті Верховної Ради України.

Раніше День Державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над київською мерією.
За офіційною версією, 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення прапора було проведено священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив’язаний Указ Президента України, Л.Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004, написана відповідна картина на стіні ВРУ, а цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.
Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року:
Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності – демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України…
Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».
Однак до зали внесли інший прапор, про що згадував народний депутат Микола Поровський:
«23 серпня, вранці, у будинку Спілки письменників зібралась Велика Рада Руху за участю всіх депутатів Народної Ради…
Напередодні я розіслав у всі краєві організації Руху телефонограму із наказом негайно організувати масовий приїзд до Києва під стіни Верховної Ради членів Руху та наших прихильників. Переважна більшість організацій наказ виконала. Поїздами і автобусами до Києва виїхали десятки тисяч маніфестантів.
Тож рано-вранці 24 серпня, я заїхав до Секретаріату, щоб пересвідчитись, чи підготовили прапори, транспаранти та гасла для маніфестантів і все інше необхідне згідно з розробленим планом цієї маніфестації. Віктор Бурлаков, який вже чотири дні днював і ночував у Секретаріаті, організовуючи акції спротиву ГКЧП, у залі засідань розгладжував праскою складки тканини величезного синьо-жовтого прапора. Це знамено пошили напередодні членкині жіночої громади Руху…
Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо-жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.
Всі ми клякнули на коліна і поцілували край знамена. Я тримав правий край прапора, а протилежний його кінець ніс В’ячеслав Чорновіл. Ми рушили із знаменом до Верховної Ради».
Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, — синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.
28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову Про затвердження державним прапором України Національного прапора (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: “Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».
Свято встановлено в Україні «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» згідно з Указом Президента України, Л. Кучми, «Про День Державного Прапора України» від 23 серпня 2004 року № 987/2004.
У 2009 році Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
Повідомляємо, що Українським інститутом національної пам’яті підготовлено та надано Міністерству інформаційні матеріали до 27-ї річниці прийняття Конституції України – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.
Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті розміщено на офіційному вебсайті Міністерства
Матеріали:
Inform.materialy.UINP.do.Dnya.Konstytutsiyi.Ukrayiny-2023
Матеріали розроблені для підготовки та проведення виховних годин, уроків історії, громадянської освіти, правознавства тощо.
Дорогі друзі!
Всі Ви добре знаєте, що зима, нажаль, це не лише довгождані зимові свята, зимові розваги, але й період коли погодні умови погіршуються і збільшується небезпека травмування. Щоб убезпечити себе, необхідно дотримуватись певних правил безпеки. Тож давайте згадаємо про всі складнощі зимового періоду та запам’ятаємо правила і рекомендації, яких необхідно дотримуватись, щоб не заподіяти шкоди власному здоров’ю.
З настанням зими слід очікувати погіршення погодних умов – зниження температури повітря, ожеледицю на дорогах, заметілі та хурделиці.
Особливо небезпечними взимку стають дороги, бо від замерзлого снігу і льоду вони робляться дуже слизькими. З’являється велика ймовірність травмування людей при падінні, тому працівники комунальних служб посипають тротуари піском або сіллю. Але ж буває, що через погодні умови, сильні снігопади, не всі вулички встигають посипати. Стають особливо небезпечними автошляхи. Часто на слизькій дорозі автомобіль стає некерованим і може зачепити пішоходів навіть на тротуарі.
Щоб не наражати себе на небезпеку потрібно знати:
пересуватися по тротуару потрібно не поспішаючи, не бігти, щоб не впасти, посковзнувшись на слизькій поверхні дороги;
не ходіть під вікнами та балконами житлових будинків, виступаючими дахами споруд, на яких можуть намерзати бурульки. Вони становлять не аби яку небезпеку, бо в будь-який момент можуть відірватися і травмувати перехожих;
не можна ходити близько до краю тротуару, щоб не послизнутися і не впасти на проїжджу частину. Також небезпека полягає в тому, що на слизькій дорозі може втратити керування автомобіль і випадково зачепити перехожого;
коли чекаєте на зупинці транспортний засіб, потрібно уникати штовханини, бо це може привести до падіння та травмування;
не штовхайтеся та не грайтеся у рухливі ігри поблизу дороги;
ніколи не спускайтеся на санчатах чи лижах з гірки, яка веде до проїжджої частини;
при переході дороги будьте особливо пильними. Переходьте вулицю лише на переході. Не поспішайте та не перебігайте через вулицю. Уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машин, або переконайтесь, що транспортні засоби вже зупинилися;
пам’ятайте, що взимку особливо слизькі залізничні та трамвайні колії, тому переходити їх потрібно особливо обережно.
Падати потрібно правильно:
у момент падіння згрупуйтеся, напружте м’язи, а доторкнувшись до землі, обов’язково перекотіться, від цього удар пом’якшиться;
не тримайте руки в кишенях, це збільшує можливість важчих травм, переломів.
Друзі, хочемо дати Вам кілька порад, які допоможуть зробити взуття менш слизьким і уникнути падінь. Для цього, прикріпити на підбори взуття шматочки поролону або лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву (хрест-навхрест або східцем). Також допоможе, якщо, перед виходом, натерти піском або наждачним папером підошву. Можна прикріпити наждачний папір на підошву (але від води піщинки наждачного паперу з часом обсипаються).
Також слід пам’ятати, що:
одягатися потрібно відповідно до погоди у теплі та зручні речі, так, аби надлишок одягу не перешкоджав рухові та пересуванню, не сприяв перегріванню та спітнінню;
зверніть увагу, одяг має бути з натуральної тканини і одягатися потрібно «як капустина», тобто одягнувши кілька шарів одягу;
не забувайте дома рукавички шапки та шарфики;
взуття має бути вільним і не стискати ногу;
найкращими для пересування по слизькій поверхні є взуття з мікропористою чи іншою м’якою підошвою та без високих підборів.
Якщо Ви довго перебуваєте на відкритому повітрі, намагайтесь рухатися та відновлювати кровообіг пальців рук і ніг. Для цього поплескайте в долоньки, притупуйте ногами.
У випадку, якщо Ви обморозили якусь ділянку тіла, пам’ятайте, що не можна її нагрівати, обмивати гарячою водою чи розтирати цупкими тканинами. Обробити обморожену ділянку можна ледь теплою водою та дуже обережно розтерти, щоб не травмувати шкіру. В обов’язковому порядку зверніться до лікаря! Щоб зігрітись, випийте теплого чаю, закутайтесь у теплі речі.
Зима – чудова пора для розваг, але щоб залишити від неї тільки приємні враження, необхідно пам’ятати, що кататися на ковзанах, санчатах, лижах потрібно у спеціально відведених для цього місцях. Не виходьте кататися на замерзлі озера чи річки, це надто небезпечно, можна легко провалитися під лід! Не слід кататися на лижах чи санчатах біля проїжджої частини та з’їжджати з небезпечних, неперевірених гірок! Нехай зима принесе Вам багато приємних сюрпризів. Нехай Вашим кредо стане дотримання правил безпеки і тоді катання на санчатах, лижах, ковзанах лише посприяють зміцненню здоров’я адже рухливі ігри на свіжому повітрі загартовують наш організм!

День святого Миколая 2022 року — день, на який із нетерпінням чекає кожна українська дитина. Адже в ці темні часи дуже важливо подарувати малюкам трішки світла, тепла і добра. Але в українців з’явилося запитання: коли святкувати день святого Миколая: 6 чи 19 грудня? Відповідь читайте в матеріалі ТСН.ua.
Цьогоріч у багатьох вірян з’явилося нове запитання: якого числа потрібно святкувати день святого Миколая? Чи робити це 19 грудня, як звикли українці, чи переходити на 6 грудня? Відповідь дали у Православній Церкві України (ПЦУ).
На своїй сторінці в соціальній мережі Facebook ПЦУ написала, що святкувати день святого Миколая 2022 року ми будемо все ще 19 грудня. Адже рішення про зміну календаря ухвалено не було, хоча наразі і триває обговорення такої можливості. Тому дати всіх зимових свят поки що залишаються тими ж, що і раніше:
Однак в окремих громадах, згідно з постановою Священного Синоду Православної Церкви України, богослужіння за чином свята Різдва Христового може бути звершено 25 грудня. Рішення приймають громада і настоятель.
Серед українців святий Миколай завжди був знаковою фігурою. В культурі інших країн світу він носить інші імена: Санта Клаус, Сент Ніколас тощо. Віряни західного обряду свято святкують 6 грудня. Зранку діти прокидаються і знаходять у різдвяних шкарпетках солодощі й інші подарунки. Але малюки в Україні знають, що сюрпризи від Миколая варто шукати під подушкою.
Джерело: https://tsn.ua/ukrayina/koli-svyatkuvati-den-svyatogo-mikolaya-6-chi-19-grudnya-2214916.html