Олешківський ліцей №2

🧠 Година психолога для учнів 5–8 класів: «Булінг: розпізнати, не залишитися осторонь, знати, як діяти»

У межах години психолога практичний психолог Олешківського ліцею №2 Олешківської міської ради Фролова Леся Олександрівна провела з учнями 5–8 класів змістовну та інтерактивну зустріч, присвячену проблемі булінгу та безпечній поведінці у шкільному й цифровому середовищі.

Під час заняття учні розглядали різні життєві ситуації та вчилися визначати, де йдеться про звичайний конфлікт, де ситуація потребує уваги, а де вже є тривожні сигнали булінгу.

💬 Особливу увагу приділили кібербулінгу: образливим повідомленням у чатах, поширенню мемів та приниженню однокласників у мережі. Учні обговорювали, як правильно реагувати, коли стають свідками цькування, до кого звертатися по допомогу та чому не варто залишатися байдужими.

🎯 Через обговорення, ситуаційні завдання та інтерактивні вправи школярі формували навички:

розпізнавати булінг;
відрізняти конфлікт від систематичного цькування;
безпечно реагувати на прояви агресії;
підтримувати однокласників;
звертатися по допомогу до дорослих;
відповідально поводитися в онлайн-просторі.

💙 Головна думка зустрічі: кожна людина має право на повагу, безпеку та гідне ставлення. Своєчасно помітити проблему, не мовчати й попросити про допомогу — це прояв відповідальності та сили.

Щиро дякую учням за активність, відкритість та готовність обговорювати важливі питання! 🌿

Булінг у підлітковому середовищі: як розпізнати, реагувати та підтримати»

У рамках психологічної просвіти практичний психолог Олешківського ліцею №2 Олешківської міської ради Фролова Леся Олександрівна провела для учнів 9–11 класів годину психолога, присвячену важливій та актуальній темі — протидії булінгу в підлітковому середовищі.

🔹 Під час зустрічі учні пригадали, що таке булінг, які форми він може мати та чим систематичне цькування відрізняється від звичайного конфлікту.

🔹 Разом обговорили причини виникнення булінгу, роль агресора, постраждалого та свідків, а також те, як поведінка кожного учасника ситуації може впливати на її розвиток.

🔹 Особливу увагу приділили життєвим ситуаціям, у яких підлітки можуть опинитися як безпосередньо, так і в ролі свідків. Учні аналізували можливі способи реагування, шукали безпечні рішення та обговорювали, до кого можна звернутися по допомогу.

💬 Важливою частиною зустрічі стало відкрите обговорення власних думок і поглядів. Учні мали можливість висловитися, поставити запитання та разом сформувати правила безпечного й доброзичливого спілкування.

❤️ Головний меседж зустрічі:
Булінг — це не «жарт» і не проблема, яку потрібно замовчувати. Підтримати того, хто потерпає від цькування, не приєднуватися до агресії, звернутися по допомогу та не залишатися байдужим — важливі кроки до безпечного освітнього середовища.

🌿 Повага починається з кожного з нас.
Разом можемо створювати простір, у якому немає місця приниженню, страху та цькуванню.

Дякую учням 9–11 класів за активність, відкритість та небайдужість до важливої теми!

💙💛

У межах психологічної просвіти практичний психолог Олешківського ліцею №2 Олешківської міської ради Фролова Леся Олександрівна провела для учнів 1–4 класів годину психолога, присвячену важливій темі — дружбі, взаємоповазі та запобіганню булінгу.

👫 У доступній для дітей формі учні дізналися, що таке булінг, як розпізнати образливу поведінку та чому важливо не залишатися байдужими, якщо хтось із однокласників потребує підтримки.

🎬 Під час заняття діти переглянули та обговорили відео про дружбу, прийняття та підтримку, аналізували поведінку героїв і визначали, які вчинки допомагають створити доброзичливу атмосферу в класі.

💬 Разом сформували прості, але важливі правила дружнього класу:

❤️ поважаємо одне одного;
🧡 говоримо добрі слова;
💚 не ображаємо;
💙 допомагаємо тим, хто потребує підтримки;
💜 підтримуємо одне одного;
🌈 разом робимо наш клас безпечним і дружнім.

🎯 Під час інтерактивних вправ «Комплімент сусіду» та «Долонька дружби» діти вчилися помічати хороше в інших, говорити приємні слова та проявляти турботу.

🌟 Головна думка зустрічі:
кожна дитина має право на повагу, доброту, дружбу та безпечне середовище. А добрі слова, підтримка й уважне ставлення одне до одного допомагають зробити клас місцем, де кожному комфортно.

Дружній клас — щасливі діти! 💙💛
Кожен важливий. Разом — сильніші!

У межах роботи з формування безпечного, комфортного та доброзичливого освітнього середовища практичним психологом Олешківського ліцею №2 Олешківської міської ради Фроловою Лесею Олександрівною було проведено анонімне анкетування учнів 5–11 класів щодо булінгу та проявів насильства в учнівському середовищі.

Метою анкетування було з’ясувати, наскільки учні обізнані з поняттям булінгу, чи стикалися вони з його проявами, чи почуваються безпечно у шкільному середовищі та до кого готові звернутися по допомогу у складній ситуації.

Особлива увага під час роботи приділялася таким питанням:
🔹 розуміння учнями поняття «булінг»;
🔹 уміння розпізнавати психологічне, фізичне, соціальне та кібербулінг;
🔹 ставлення до проявів приниження, образ, цькування та виключення з колективу;
🔹 готовність не залишатися байдужими, якщо булінгу зазнає інша дитина;
🔹 знання про можливості отримання допомоги та підтримки.

Анонімний формат анкетування дав можливість учням відверто висловити свої думки та переживання без страху осуду чи розголошення особистої інформації.

Отримані результати допоможуть психологічній службі визначити подальші напрями профілактичної та просвітницької роботи з учнями, педагогами й батьками.

💙 Важливо пам’ятати: профілактика булінгу починається не лише з правил, а й зі щоденної уваги одне до одного. Вчасно помічене переживання, добре слово, підтримка та готовність звернутися по допомогу можуть змінити ситуацію.

🤝 Разом формуємо освітнє середовище, у якому кожна дитина має право на повагу, безпеку та підтримку.

До Всесвітнього дня запобігання самогубствам, який відзначають 10 вересня, для учнів 9–11 класів була проведена година психолога «Ти не сам. Ми разом».

Старший підлітковий вік — це час важливих рішень, великих очікувань і змін. Навчання, вибір майбутньої професії, стосунки, самооцінка, невизначеність та особисті переживання іноді можуть створювати надмірне емоційне навантаження. Саме тому надзвичайно важливо говорити з молоддю про цінність життя, психологічну підтримку та можливість звернутися по допомогу.

Під час зустрічі говорили про те, що суїцидальні думки — це не слабкість, а сигнал про сильний емоційний біль і потребу в підтримці. Обговорили фактори, які можуть посилювати переживання: булінг, соціальна ізоляція, проблеми у стосунках, втрата близької людини, труднощі з навчанням, низька самооцінка та відчуття безвиході.

Особливу увагу приділили тому, як помітити, що комусь поруч може бути потрібна допомога: змінам у поведінці, ізоляції, втраті інтересу до звичних справ, різким змінам настрою, висловлюванням про безнадію чи небажання жити.

Важливим стало питання: «Що я можу зробити, якщо бачу, що іншому важко?»

Учні обговорили прості, але дуже важливі кроки:
💛 помітити зміни;
💛 запитати, як людина почувається;
💛 вислухати без осуду;
💛 не залишати людину саму з проблемою;
💛 звернутися до дорослого або фахівця по допомогу.

Практичною частиною зустрічі стала вправа «Мій життєвий маршрут». Учні мали можливість поглянути на власний шлях: згадати свої «вершини» — моменти радості та успіху, «ями» — труднощі й випробування, визначити, де вони перебувають зараз, та позначити свої орієнтири, мрії й плани на майбутнє.

Головне повідомлення цієї зустрічі — людина не повинна залишатися наодинці зі своїм болем.

«Ти не сам. Твої почуття важливі. Допомога поруч».

Іноді одна розмова, одне запитання «Як ти насправді?», одне уважне вислуховування можуть стати дуже важливими.

🌿 Бережімо одне одного. Помічаймо. Слухаймо. Підтримуймо.

У межах роботи практичного психолога з учнями 5–8 класів відбулася година психолога «Ти не сам. Ми разом», присвячена важливій темі — емоційній підтримці, уважності до свого психологічного стану та вмінню вчасно звертатися по допомогу.

Підлітковий вік — це період великих змін, коли разом із новими можливостями можуть з’являтися тривога, невпевненість, самотність, конфлікти з однолітками чи дорослими, відчуття нерозуміння та безвиході. Саме тому важливо, щоб дитина знала: її почуття мають значення, а звернутися по допомогу — не слабкість, а прояв турботи про себе.

Під час зустрічі говорили про те, чому важливо не залишатися наодинці зі своїми переживаннями, як помічати зміни у власному емоційному стані та як розпізнати ознаки того, що підтримка може бути потрібна комусь поруч.

Особливу увагу приділили простому алгоритму:

🟡 Помітити — звернути увагу на свій стан або зміни у поведінці друга.
🟡 Запитати — не боятися поцікавитися: «Як ти?», «Що з тобою відбувається?».
🟡 Вислухати — без осуду, насмішок і фраз «не перебільшуй».
🟡 Підтримати — дати людині зрозуміти, що вона не одна.
🟡 Звернутися по допомогу — до батьків, учителя, класного керівника, практичного психолога або іншого дорослого, якому довіряєш.

💼 Практичною частиною зустрічі стала вправа «Кризовий рюкзак». Учні уявляли, що збирають свій особливий рюкзак — не фізичний, а ментальний. До нього можна «покласти» людей, яким довіряєш, заняття, які допомагають заспокоїтися, речі, що створюють відчуття комфорту, та слова підтримки, які хочеться почути у складний момент.

Такі вправи допомагають дітям усвідомити власні ресурси та зрозуміти, що підтримка може бути поруч — у людях, стосунках, простих щоденних діях і можливості поговорити.

Наша мета — не просто говорити з дітьми про складні теми, а створювати середовище, у якому дитина знає, що її почують, не засудять і не залишать саму зі своїми переживаннями.

🌿 Будьмо уважнішими одне до одного. Іноді одна щира розмова може стати дуже важливою.

У межах роботи психологічної служби для педагогів Олешківського ліцею 2 Олешківської міської ради підготовлено пам’ятку «Як підтримати учня в кризовій ситуації».

Кризові ситуації можуть по-різному проявлятися у поведінці дітей: змінами настрою, замкненістю, втратою інтересу до звичних справ, тривожністю, агресивністю, порушеннями сну чи харчування, відчуттям безпорадності. Саме вчитель часто є тією людиною, яка першою помічає, що з дитиною щось відбувається.

📌 Пам’ятка пропонує педагогам простий алгоритм дій:

🔹 Помітити підлітка — звернути увагу на зміни в його поведінці та емоційному стані.

🔹 Бути поруч — показати дитині, що вона не залишається непоміченою. Іноді просте: «Я бачу, що тобі зараз важко. Я поруч» може стати першим кроком до допомоги.

🔹 Вислухати — дати можливість висловитися, не перебивати, не критикувати та не знецінювати переживання.

🔹 Не обіцяти зберегти все в таємниці, якщо йдеться про загрозу життю чи здоров’ю дитини. У такій ситуації важливо залучити відповідальних дорослих і фахівців.

🔹 Звернутися по допомогу — до практичного психолога, соціального педагога, адміністрації закладу освіти, батьків або інших відповідальних представників.

Окремий блок пам’ятки присвячений тому, чого не варто робити: знецінювати переживання дитини, залишати її наодинці з проблемою, оцінювати чи засуджувати, говорити фрази на кшталт «візьми себе в руки» або «у тебе все добре, не вигадуй».

Важливо пам’ятати: вчитель не повинен самостійно вирішувати кризову ситуацію. Його завдання — вчасно помітити зміни, підтримати учня та передати ситуацію фахівцям і дорослим, які можуть забезпечити необхідну допомогу.

💚 Пам’ятка також нагадує педагогам про необхідність турботи про власний ресурс. Підтримувати дитину легше тоді, коли дорослий сам має сили, знає межі своєї відповідальності та не боїться звертатися по допомогу.

🌿 Уважність, спокійне слово та своєчасна підтримка можуть стати для дитини важливим кроком до безпеки й відновлення.

Піклування про дитину починається з простого — помітити її, почути та не залишити наодинці.

🧱 “Світ без стін”
Підлітковий вік — це час великих змін, пошуку справжніх друзів і перших серйозних роздумів про те, як влаштований світ. Саме в цей період важливо навчитися розуміти: ми всі різні, але кожен із нас заслуговує на повагу, прийняття та простір без перешкод.

Практичний психолог Фролова Л.О. провела з учнями 5-8 класів ми онлайн-зустріч — годину психолога «Практикум: Школа без бар’єрів».

«Іноді один смішок або одна фраза можуть стати більшим бар’єром, ніж сходи без пандуса» — ці слова з нашої презентації змусили багатьох задуматися. Разом із підлітками дійшли висновку, що психологічні бар’єри (упередження, глузування чи байдужість) ранять не менш боляче, ніж фізичні перешкоди.

🧩 Що встигли розібрати та обговорити:
Аналізували життєві ситуації: На прикладі практичних карток розбирали, як почувається учень, який сильно заїкається через хвилювання, або підліток, який через травму змушений пересуватися на милицях.

Вчилися руйнувати стереотипи: Обговорили, як наші власні страхи чи оцінки заважають розгледіти в однокласнику круту особистість і майбутнього вірного друга.

Шукали суперсилу емпатії: Переконалися, що свідома підтримка, вчасно протягнута рука допомоги та просте запитання «Тобі допомогти?» — це найкращі інструменти для створення простору рівних можливостей.

Попри онлайн-формат, учні активно долучалися до дискусії, ділилися власними думками та показали високий рівень емпатії та зрілості. Наша середня школа вкотре довели, що вміє бути єдиною, дружньою та підтримуючою командою!
💙💛

🧭 “Безбар’єрність як простір рівних можливостей”
Коли ми говоримо про безбар’єрність зі старшокласниками, розмова швидко виходить за рамки пандусів чи архітектури. Для учнів 9-11 класів бар’єри — це найчастіше про внутрішній світ, психологічні кордони, стереотипи, страх невизначеності та вміння будувати здорові стосунки в соціумі.

Саме тому наша онлайн-зустріч під час години психолога перетворилася на справжній простір для щирих роздумів та глибокого діалогу.

«Іноді один смішок або одна фраза можуть стать більшим бар’єром, ніж сходи без пандуса» — цей висновок, який ми детально розібрали на занятті, відгукнувся кожному старшокласнику. Адже в підлітковому віці рани від слів бувають найглибшими.

🧠 Які важливі теми ми порушили:
Невидимі бар’єри: Обговорили, як внутрішні упередження, страх осуду чи соціальні стереотипи заважають нам реалізувати свій потенціал і приймати інших такими, якими вони є.

Емпатія як свідомий вибір: Говорили про те, що розуміння почуттів іншої людини — це не слабкість, а ознака зрілості та сили особистості.

Створення безпечного простору: Як кожен із нас прямо зараз, у своєму класі чи компанії, може зруйнувати бар’єри у спілкуванні, підтримати того, хто опинився в ізоляції, та стати опорою для друга.

Наші старшокласники приємно вразили своєю дорослістю, вмінням критично мислити та готовністю аналізувати складні соціальні питання. Вони розуміють: безбар’єрність — це не просто гасло, це щоденна повага до людської гідності.

Дякуємо учням за сміливість висловлювати власну думку, активність під час обговорення слайдів презентації та за ваші відкриті серця! Наші старшокласники — покоління, яке здатне змінювати світ на краще. 💙💛

“Школа без бар’єрів”
Що таке «бар’єр»? Чи всі перешкоди ми можемо побачити на власні очі? І як зробити так, щоб кожен відчував себе прийнятим і безпечно у колі друзів?

Саме про це щиро, відкрито та з посмішками розмовляли на онлайн-зустрічі під час години психолога «Практикум: Школа без бар’єрів» із нашими неймовірними учнями 1-4 класів! ✨

Разом із дітлахами вирушили у віртуальну подорож сучасною та доступною школою. Розглядали яскраві локації, де є ліфти, пандуси та зручні простори для всіх. Але найголовніше — ми вчилися бачити «невидимі» бар’єри.

«Іноді один смішок або одна фраза можуть стати більшим бар’єром, ніж сходи без пандуса…» — цей висновок став головним меседжем нашого заняття.

🧩 Про що встигли поспілкуватися:
Обговорили важливі питання: Що означає почуватися «зайвим» і як поведінка чи слова інших можуть випадково когось образити.

Поділилися досвідом: Діти щиро розповідали про свої почуття та вчилися емпатії — умінню розуміти емоції тих, хто поруч.

Зруйнували стереотипи: Зрозуміли, що дружба, підтримка та добре слово — це найкращі інструменти для руйнування будь-яких психологічних бар’єрів у класі.

Попри онлайн-формат, панувала неймовірно тепла та затишна атмосфера. Наші маленькі ліцеїсти вкотре довели: вони мають величезні добрі серця, вміють слухати, співпереживати та готові будувати простір, де комфортно кожному.

Дякуюмо кожному учаснику за активність, щирі очі на екранах та круті думки! Пишаємося нашими дітьми! 💙💛