Сум — це не погано. Це як дощ: він буває, а потім минає 🌦️
Практичний психолог Фролова Л.О. провела з учнями ми 1-4 класів годину психолога, на якій говорили про одну з найважливіших, але часто «незручних» емоцій — про Сум.
Чому ми звикли ховати сльози? Чому кажемо дітям «не сумуй», ніби це щось заборонене? На нашій психологічній годині ми вчилися не тікати від смутку, а «товаришувати» з ним. 👫
📍 Про що ми дізналися?
Де живе сум? Діти досліджували власні відчуття: хтось відчуває «камінь у животі», хтось — «клубок у горлі», а в когось просто важчають плечі. Розуміння тілесних проявів — перший крок до керування емоціями.
Сум — це нормально. Ми розібрали казку про Маленьку Хмаринку. Як дощ потрібен природі, так і сум потрібен нам, щоб пережити втрату або втому.
Сум — це тимчасово. Важливо пам’ятати: за кожною хмаринкою обов’язково ховається сонечко. ☀️
🧰 Наша «Чарівна скринька способів»
Кожен учень отримав дієві інструменти, як допомогти собі, коли стає сумно:
✅ Обійняти улюблену іграшку.
✅ Поговорити з близькими (промовити вголос: «Мені сумно»).
✅ Намалювати свій сум або послухати музику.
✅ Виконати вправу «Повітряна кулька смутку» — глибоко вдихнути «сіру кульку» і повільно випустити її в небо. 🎈
Дякую учням нашого ліцею за щирість та відкритість! Ви неймовірні молодці! 💪
