Вечір напередодні Старого Нового року збігався з українським народним святом Маланки. Святкування його походить від давнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода спадає на Щедрий вечір разом з Василем-Місяцем сповістити господарів про майбутні урочистості і погостювати в народі так і називається – гостини Меланки.
За традицією, на Меланки (13 січня) готували ситну їжу до вечора, тому його ще називали Щедрим. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, щоб “Новий рік зустріти в святі і згодою”. А хлопці, які перед цим “отримали гарбуза”, вдруге посилали сватів з надією на згоду.
Як і колядки, щедрівки беруть свій початок дуже давно, містять у собі біблійні сюжети та оспівують господаря і всю його родину. Та, на відміну від колядок, у щедрівках зустрічаються птахи, жито, посіви — символи того, як Новий рік зустрічається з весною.
Окрім України, традиція святкування зберігається у Білорусі, Грузії та країнах колишньої Югославії: Боснії і Герцеговини, Македонії, Чорногорії і Сербії. Сербська православна церкви та Православна церква Македонії продовжують святкувати відповідно до Юліанського календаря.
