Софія Федорівна Русова
До 170-річниці від дня народження
(1856–1940)
Прислухаймося ж до неї, котра, висуваючи на перше місце своє, національне, народне, толерантно, уважно й неупереджено ставилась до чужого, пропагувала, переносила на національний ґрунт те, що видалося їй корисним, значущим для розвитку науки, освіти, культури.
О. Сухомлинська
Одне з чільних місць серед постатей, які визначають історію розвитку української педагогічної думки кінця XIX – початку XX століття посідає Софія Федорівна Русова. Педагогиня, просвітителька, літературознавиця, професорка, організаторка бібліотечної справи, засновниця перших дитячих садків в Україні, подвижниця жіночого руху, Голова Всесвітнього Союзу Українок, член уряду Української Народної Республіки – понад шість десятиліть свого життя вона присвятила народній освіті.
Народилася С. Ф. Русова в багатодітній аристократичній родині 18 лютого 1856 року в селі Олешня Городнянського повіту (нині Ріпкінський район) Чернігівської губернії. Батько, Ф. Ліндфорс, швед за походженням, був відставним російським генералом, мати – француженка Г. Жерве, високоосвічена й інтелігентна жінка, рано пішла з життя, коли доньці ще не було й чотирьох років. Вихованням Софії займалися батько, старша сестра Марія та няня, проста українська селянка. Родинне виховання відбувалося в кращих традиціях європейського просвітництва XVIII–XIX ст. Незважаючи на аристократичне походження родина Софії, всіляко допомагала селянам: батько мав ліберальні погляди і здобув неабияку повагу у селян. Сестра Марія відкрила школу в селі Олешня для навчання селянських дітей. Початкову освіту Софія здобула вдома. В десять років вона вступила до третього класу найпрестижнішої у Києві Фундуклеївської жіночої гімназії. У 1874 році Софія Федорівна одружилася з Олександром Русовим. Де б Софія й Олександр Русови не жили – в Чернігові, Харкові, Києві чи Одесі – їхнє помешкання ставало центром інтелектуальної, громадської та національно-революційної роботи. Там збиралися представники місцевої громади, зберігалася заборонена література і відбувалися дискусії та планування розвитку української справи. Їх громадянська позиція, невпинна просвітницька діяльність Софії, підтримка української культури, прагнення звільнити Україну від авторитарного гніту, активна співпраця з місцевими громадами під час подорожей – усе це не міг оминути царський уряд. Тому з 1880 по 1905 роки Софію Федорівну заарештовували. Після революції 1905 року жінка працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок бестужівських курсів у Петербурзі, там же за її участю була видана збірка «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Основна ідея Софії Русової – створення національної системи освіти, функціонування школи й виховання у повній відповідності з особливостями й потребами своєї нації.
Вивчення і аналіз історичних джерел свідчить про те, що літературна спадщина С. Русової багатогранна. З-під її невтомного, мудрого і талановитого пера вийшли твори для дітей дошкільного та шкільного віку, зокрема, «Український буквар», в основу якого було покладено «Буквар» О. Потебні, підручники для школярів, посібники та підручники для педагогів і студентів, монографії, низка статей, що містили глибокий аналіз стану видавничої діяльності. С. Русова була активним дописувачем і членом редколегії багатьох журналів, що мали освітнє, педагогічне й культурологічне спрямування, поміж яких «Світло», «Вільна українська школа», «Київська старовина», «Образование», «Украинская жизнь», «Рідна школа», «Русская школа», «Вестник воспитания», «Русская мысль» та ін. Слід зазначити, що на сторінках російської преси С. Русова також знайомила читачів із досягненнями українського красного письменства.
У публікаціях С. Русової вдало поєдналось все: природний талант, досвід практичного педагогічного працівника, неймовірна обізнаність із зарубіжною педагогікою, ідейна національна переконаність, велике бажання поділитися своїми знаннями та ідеями з іншими.
Цікавий ще один факт біографії видатної педагогині. У 1898 р. в українській громаді в Петербурзі було заснувано Благодійне товариство для видання загальнокорисних і дешевих книг. Офіційно воно мало на меті сприяти релігійно-моральному вихованню, розумовому розвитку та економічному добробуту українського народу. Дипломатично складений статут проголошував, що товариство видаватиме «для малорусского народа одобренные цензурою дешевые и доступные по языку (розрядка наша) и изложению книги». Це стало приводом для друкування як художньої, так і науково-популярної літератури українською мовою, хоча і російським правописом. Таким чином, Благодійне товариство стало першим громадським легальним видавництвом українських книжок для народу.
Значну увагу Софія Русова приділяла професійній підготовці культурно-освітніх діячів, зокрема працівників бібліотек. Мала намір заснувати Інститут інструкторів позашкільної освіти як українську фахову вищу школу. У теоретичній частині навчального плану інституту, з-поміж інших дисциплін, передбачалося вивчення основ бібліотекарства, книгознавства, книгодрукування, бібліографії та ін. На допомогу «Просвітам» в облаштуванні бібліотек, орієнтуванні у відборі книжок для формування їхніх фондів, у виборі тем для народних читань під керівництвом С. Русової було підготовлено спеціальний «Порадник діячам позашкільної освіти і дошкільного виховання» (1918), який містив, зокрема: систематизований «Список книжок для сільських і міських бібліотек»; перелік книжок, до яких виготовлено діапозитиви; список книгарень і видавництв; списки дитячих книжок, систематизовані за віковою ознакою.
Сьогодні діяльність С. Русової гідно вшановано в Україні. Так у селі Олешня на Чернігівщині засновано історико-меморіальний музей, її ім’я носить місцева школа, відбуваються науково-практичні конференції, присвячені річницям від дня народження діячки. У смт Ріпки Чернігівської обл. у 2016 р. на території місцевої гімназії коштом Чернігівського відділення Союзу українок відкрито пам’ятник просвітительці. Того ж року Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 2 грн. Її іменем названо вулиці у Києві, Чернігові, Львові, Рівному, Білій Церкві, Ковелі. На честь подружжя Русових у 2023 році названо Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку. За внесок у педагогічну науку запроваджено нагрудний знак Міністерства освіти і науки України «Софія Русова» (2005–2013), діє благодійна організація, на її честь названі дошкільні заклади, школи, музеї.
Джерело:
https://www.nbuv.gov.ua/node/7230
